РОЗДМУ́ХУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗДМУ́ХАТИСЯ, ається, док.
1. Починати горіти сильніше внаслідок припливу повітря. Загуло, роздмухуючись, горно (Гончар, III, 1959, 93); // Починати яскраво світитися, палати (про іскри, вогонь, полум’я). *Образно. Іскри роздмухуються. Полум’я охоплює всі країни (Ірчан, II, 1958, 11).
2. Починати сильно віяти, дути (про вітер). Роздмухався вітер, — Наспівую я (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 42).
3. тільки недок. Пас. до роздму́хувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 667.