РОЗДОЩИ́ТИСЯ, и́ться, док., безос. Почати безперестанку дощити. Здається, краще буде, як я виберусь в Київ раніше, ніж було думала!.. До того ж роздощи-лось (Л. Укр., V, 1956, 279); По-справжньому не роздощилося, а сіялося потрошку щось мокре та сіре (Мур., Бук. повість, 1959, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 669.