РОЗДРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗДРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. роздро́блять; док., перех. Те саме, що роздрі́бнювати. Ультразвук роздробляє краплинки жиру, що є в молоці, і тоді воно легше засвоюється людським організмом (Наука.., 1, 1955, 12); І всі ми вірили, що своїми руками Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт (Фр., X, 1954, 48); Проповідь нездійсненної культурно-національної автономії є безглуздя, яке тільки роздробляє робітників ідейно.. (Ленін, 24, 1972, 212); // Сильним ударом розбивати (кістку). Щогла, з корми корабельної впавши, По голові стерника зачепила і череп відразу Геть роздробила йому (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 221); // безос. Не вистрілив: права повисла рука На бруствер — у лікті її роздробило… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 671.