РОЗДРІ́БНЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДРІБНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.
1. Розбивати, розкришувати на дрібні шматочки, частинки. Цікавою властивістю ультразвуків є їх здатність роздрібнювати рідкі й тверді тіла на найдрібніші частинки (Наука.., 1, 1955, 12).
2. перен. Ділити на частини, розчленовувати. Попереджав [Бальзак] про небезпеку, яка чатує на художника там, де копії окремих предметів і явищ роздрібнюють картину цілого (Рад. літ-во, 5, 1962, 41); // Роз’єднувати, розпорошувати що-небудь згуртоване, зміцнене. Він ніяк не міг зрозуміти.., які можуть бути суперечки поміж студентами, коли їм треба об’єднувати, а не роздрібнювати свої сили (Кол., Терен.., 1959, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 670.