РОЗДРІМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Почати дрімати. [Палажка:] Тільки роздрімаєшся, закричать [парубки і дівчата], загалдикають, то й схопишся, як опечений, аж серце заб’ється (Вас., III, 1960, 149); *Образно. Вгомонився вітер, мабуть, обезсилів, роздрімався та й посунув кудись у лісові хащі на відпочинок (Збан., Сеспель, 1961, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 670.