РОЗЖАЛІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., розм., рідко.
1. Те саме, що розжа́лобитися. Поглянув він на той шлях, та і в його серце розжалілося, як наче од свого власного смутку (Вовчок, І, 1955, 150).
2. Почати жалітися (у 1 знач.). Як прийшла [смерть], то й розжалілась, за що її бог голодом карає (Україна.., І, 1960, 110); Ото раз вони [миші] зустрілись Десь на огороді, Одна одній розжалілись Об своїй пригоді (Манж., Тв., 1955, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 676.