РОЗЖИРІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до розжирі́ти.
2. у знач. прикм. Який став надто жирним, повним, огрядним. Проїхав саньми розжирілий Степан Барський (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 153); Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Галан, Гори.., 1956, 24); // перен., фам. Який розбагатів, став заможним за чужий рахунок. Художня література повинна повернутися обличчям до життя і зробити своїм героєм, замість сентиментального розжирілого буржуа чи попа, робочу людину (Кол., Терен.., 1959, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 679.