РОЗЗИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., рідко РОЗЗИРНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. Те саме, що розгляда́тися 1. Нараз Микола підніс голову догори й зачав уважно роззиратися по стелі (Март., Тв., 1954, 170); Коли до партизанського окопчика залишилось сто метрів, він зупинився, сторожко роззираючись, підбіг до чорного дуба (Тют., Вир, 1964, 536); Опинившись на роздоріжжі, дівча розгублено роззиралося навкруги (Добр., Очак. розмир, 1965, 23); Жандарм іще раз роззирнувся по яскині (Фр., II, 1950, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 680.