РОЗЗЯВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., РОЗЗЯ́ВИТИСЯ, иться; мн. роззя́вляться; док., розм. Відкриватися, розтулятися, перев. широко (про рот, пащу і т. ін.). До кінця вона так і не договорює — очі їй вистрибують на лоб, і рот її широко роззявляється (Смолич, II, 1958, 47); Прийшлось роззявитись дурному горлу: «Кра! кра!» — а ковбаса додолу (Гл., Вибр., 1951, 90); *Образно. Роззявилася вона, ця повна тіні безодня доокола, і заревла тисячею голосів (Хотк., II, 1966, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 681.