РО́ЗКАЗНІ, ів, мн., розм., рідко.
1. Пусті розмови, балачки про що-небудь. [Олеся:] Обрид вже мені Леонід Петрович з своїми розказнями про Петербург (Кроп., II, 1958, 277); Змішалися люди по гуртках з усіх сіл, розказням нема краю (Головко, II, 1957, 256).
2. розм. Те, що викликає сумнів у вірогідності; вигадки. Так ми реготалися з її розказнів! (Барв., Опов.., 1902, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 688.