РОЗКАПУ́СТИТИСЯ, у́щуся, у́стишся, док., розм. Зайняти більше місця, ніж звичайно. Ото розкапустилась, нікуди й пройти (Сл. Гр.); // Невимушено розсістися. Юхрим розкапустився на ослоні й полегшено зітхнув (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 689.