РОЗКА́РКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Почати сильно і часто каркати (звичайно про воронів, ворон). На панській груші в саду каркнув ворон, Євдоким Юренко люто жбурнув на нього дрючком. — Розкаркався, холеро! (Стельмах, І, 1962, 389); На тонких пагонах молодої акації вигойдуються гави. Забачили машину — витягують товсті незугарні дзьоби, здіймають крила, деруть горлянки — розкаркалися (Логв., Давні рани, 1961, 131).
2. перен., зневажл. Почати говорити про настання чого-небудь неприємного. — Помремо ми, Остапе, хто на могилу нашу прийде? — Ет, розкаркалася, наче ворона! — розсердився Остап (Кочура, Родина.., 1962, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 689.