РОЗКАРЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Незграбно вигинаючи, розставляти в обидва боки (звичайно ноги). Засюсюкав Антоша, розкарячивши ноги в офіцерських штанях (Коцюб., II, 1955, 399); Чоловік широко розкарячив ноги і зробив рукою жест, мовби запрошував людей ближче згромадитися біля нього (Вільде, Сестри.., 1958, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 690.