РОЗКАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш і рідко РОЗКАСИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Розформувати, призначивши в інші місця. Цих бюрократів можна було б розкасирувати, але не можна їх відразу перевиховати (Ленін, 38, 1973, 166).
2. розм. Витратити або зовсім ліквідувати що-небудь. Фред поліз в кишеню, потрусив рукою. Там тонко задзвеніло.— Копилку свою розкасував (Збан., Курил. о-ви, 1963, 21); — За п’ятнадцять хвилин бронь розкасирують,— кинув насмішкуватий хлопець (Хижняк, Невгамовна, 1961, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 690.