РОЗКА́ЧАНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкача́ти1. Масу [сирну] викладають на розкачане на листі тісто, розрівнюють, змащують білком, а зверху накладають сітку з тонких шнурків, зроблених з цього ж тіста (Укр. страви, 1957, 317); // у знач. прикм. Розкачаний шар тіста повинен мати однакову товщину, бо при випіканні тонкі місця згоряють, а товсті не пропікаються (Укр. страви, 1957, 321).
РОЗКА́ЧАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкача́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 690.