РОЗКА́ЧУВАТИ1, ую, уєш, недок., РОЗКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і розм. РОЗКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Розпліскуючи, розплющуючи, робити що-небудь плоским, тонким. Білі й чорні руки бігали по тісті, виробляли шишки, викачували, розкачували довгі качалочки, розпліскували, вирізували зубчиками (Н.-Лев., III, 1956, 73); Борошно просіюють, додають воду, яйця, сіль, замішують прісне тісто, розкачують його до товщини 1 см (Укр. страви, 1957, 107).
2. Розгортати, розпластувати що-небудь згорнуте, скатане. — А чого ти шинелю не розкатаєш? Бач, промерз, аж зуби клацають. Розкатай, надінь (Гончар, Людина.., 1960, 101).
3. тільки док., розм. Зробити швидко і легко яку-небудь справу, виконати якесь завдання. — Ти задачі зробив? — Не зробив. — ..Ну я їх тобі зараз розкатаю! (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1959, 337).
РОЗКА́ЧУВАТИ2, ую, уєш, недок., РОЗКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Штовхаючи кого-, що-небудь уперед-назад або вгору-вниз, надавати йому коливального руху; розхитувати. Двоє з лютими обличчями розкачували Шуру, тримаючи за плечі (Ів., Таємниця, 1959, 101); Розкачати човен; // тільки док., розм. Розштовхуючи, вивести кого-небудь із дрімотного або задумливого стану. Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав. Всі голосно над ним кричали, Ногами всилу розкачали, Очима він на них лупнув (Котл., І, 1952, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 691.