РОЗКВА́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Почати довго і сильно квакати (звичайно про жабу). Розквакались, плигають, скрекотять [жаби] (Гл., Вибр., 1951, 122); // Почати видавати звуки, схожі на квакання жаби. Дитина на припічку розквакалася (Чуб., V, 1874, 635).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 691.