РОЗКВАРТИРО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКВАРТИРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Оселятися де-небудь, розміщуватися по квартирах (про військову частину, велику групу людей і т. ін.). Внизу в селі, де мала розквартируватись рота, було темно хоч в око стрель (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 527); Ще не встигли німці розквартируватися, як Тадик підшукав хату під старостат, наказав навести блиск (Тют., Вир, 1964, 418); // тільки док., рідко. Зупинитись де-небудь на тривале проживання. Він пообіцяв незабаром відвідати Київ, а то й зовсім розквартируватися в ньому (Смолич, Мир.., 1958, 445).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 691.