РОЗКВАРТИРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розквартирува́ти і розквартирува́тися. Зупинились край села, недалеко від Дінця. Сопілка наказав зібратися після розквартирування біля обозу (Підс., Віч-на-віч, 1962, 135); У зв’язку з просуванням сарматів до кордонів Римської імперії вздовж берегів Дунаю починається будівництво прикордонних укріплень й розквартирування в них римських гарнізонів (Археол., VIII, 1953, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 691.