РОЗКВА́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКВА́СИТИСЯ, а́шуся, а́сишся, док.
1. Розмокаючи, ставати багнистим, грузьким (про землю, дорогу, шлях і т. ін.). Надворі відлигло, пішов мокрий сніг. Дорога розквасилась, і Муров мусив залишитись на ніч в Несолоні (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 362).
2. тільки док., фам. Скривити губи, збираючись заплакати. — Я питаю — готовий? — підійшов Масло до Любчика і схопив його за підборіддя. — Чого розквасився? Нюня! (Хижняк, Невгамовна, 1961, 217).
3. тільки недок. Пас. до розква́шувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 692.