РОЗКВІ́ТЧАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розквітча́ти.
2. у знач. прикм. Який покрився, встелився квітами, буяє цвітінням. Усі хатки у розквітчаних садках, як у білих вінках (Вовчок, VI, 1956, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 694.