РОЗКИ́ДАНІСТЬ1, ності, ж. Властивість за знач. розки́даний1 2 — 5. Скільки говорено про «широку російську натуру», під якою частенько розумілося недбальство, розкиданість, слабовольність, розпущеність і т. ін., але ж Володимир Ілліч Ленін мав на увазі аж ніяк не ці прикмети, коли писав свою геніально-проникливу статтю «Про національну гордість великоросів» (Рильський, Веч. розмови, 1964, 80).
РОЗКИ́ДАНІСТЬ2, ності, ж. Стан за знач. розки́даний2 2,3. Малі розміри полів та їх розкиданість призводять до непродуктивних холостих переїздів (Хлібороб Укр., 11, 1967, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 694.