РОЗКИДА́Ч, а́, ч., спец. Пристрій для внесення в грунт органічних і мінеральних добрив. Для суцільного розподілу розкидним способом по полю всіх видів мінеральних добрив.. створено спеціальну машину-розкидач РУМ-3 (Хлібороб Укр., 12, 1966, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 697.