РОЗКИДНИ́Й, а́, е́.
1. Який можна розсунути, розкласти. Люди норовили спати не в душних кімнатах, а на балконах чи в палісадничках на розкидних ліжках, без ковдр (Збан., Сеспель, 1961, 160).
2. с. г. Який служить для розкидання, розсіювання зерна. За способом висіву сівалки поділяються на розкидні, рядкові, гніздові (Колг. енц., II, 1956, 489); // Який здійснюється способом розкидання, розсіювання. Мінеральні добрива (до 65 процентів) будуть вноситись переважно розкидним способом при основному обробітку грунту (Хлібороб Укр., 11, 1969, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 697.