РОЗКИСЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗКИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКИСЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех., спец. Очищати метал, видаляючи з нього кисень. Сталь розкисляють так, щоб вона і не «кипіла», і не була «спокійною» (Наука.., 1, 1963, 30); // Понижувати кислотність у чому-небудь. Марія Олексіївна дбайливо розкислює силос перед тим, як давати його худобі (Рад. Укр., 17.IV 1963, 2); За досвідом бершадців внесенням дефекату почали розкислювати грунти (Хлібороб Укр., 3, 1968, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 698.