РОЗКЛАДНИ́Й, а́, е́. Який можна розкласти, розсунути, розгинаючи, розпрямляючи в місцях згину, з’єднання. Підставив [Мишко] розкладну драбинку й подерся до верхнього порталу прибивати дріт (Мик., II, 1957, 102); Сидів на розкладному стільчику перед невисоким мольбертом дядя Костя (Коз., Сальвія, 1959, 197); На розкладних ліжках спали Савка і Павка (Ткач, Плем’я.., 1961, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 702.