РОЗКЛЕ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКЛЕПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. техн. Розплющувати щось ударами молота, чого-небудь важкого. При заклепуванні холодну чи нагріту заклепку вводять у підготовлений отвір.., потім ударами молотка.. розклепують виступаючий кінець стержня і формують замикаючу головку (Практ. з машинозн.., 1957, 166); Якщо ножиці не ріжуть, а мнуть жерсть, то це показує, що між лезами утворився зазор. Щоб усунути його, треба щільніше затягти центральний гвинт або розклепати кінці осі ножиць (Монтаж і ремонт.., 1956, 65).
2. техн. Роз’єднувати які-небудь деталі, виймаючи заклепки.
3. перен., розм. Розповідати, не тримаючи чого-небудь у таємниці. — Геть! Не в’язни, осоружний! — скрикнула мати і сердито подивилась на сина. — Хіба ніхто не знає, який ти брехун? І не пізнав, а кажеш, а зараз розклепав усе (Мирний, III, 1954, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 703.