РОЗКЛО́ЧИТИСЯ, иться, док., розм. Розпастися на окремі частини, клоччя. * Образно. Небо заволокло сірими розпатланими хмарами. Мов сива брудна вовна пливла вгорі.. низько над хатами. Ось-ось, здавалося, за високі тополі біля церкви зачепиться й розклочиться або ж повисне на них заплутаним пасмом (Головко, II, 1957, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 704.