РОЗКЛУБО́ЧЕНИЙ, а, е. Який має вигляд нагромаджених клубків. *Образно. На брук летіли з неба косі струмні [струмені], Округлі краплі їхали на склі, І діти очі зводили розумні Назустріч розклубоченій імлі (Рильський, II, 1960, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 704.