РОЗКОКО́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док., розм. Почати проявляти смішну зарозумілість, запальність; розгарячитися. — Візьміть його [козака]! — крикнув посіпакам пан обозний і, зовсім розкокошившись, горлав: — Чого ж ви стоїте? В’яжіть його! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 705.