РОЗКОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОЛОТИ́ТИ, лочу́, ло́тиш, док., перех. Розмішувати що-небудь, рівномірно розподіляючи в рідині. [Недоросток:] Що ж у вас болить? [Пріська:] Ох, під груди підпирає, мов колом… Розколоти, сину, попелу та солі, кажуть, помагає (Вас., III, 1960, 86); // Розбовтувати що-небудь, роблячи рідким. Розколотили сметану (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 706.