РОЗКОЛО́ШКАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розколо́шкати.
2. у знач. прикм. Розпатланий, скуйовджений (про волосся). На Раздорина дивляться [з дзеркала] смутні й блискучі очі, і не хочеться йому вірити, що оцей худий чоловік з розколошканим волоссям — це він, Раздорин (Шиян, Магістраль, 1934, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 706.