РОЗКО́ПКА, и, ж.
1. чого. Те саме, що розко́пування. [Куниця:] Легенду про золоту чашу повторюють досить часто. При розкопках кожного Кургана, при розкритті кожної крипти незмінно фігурує своя «золота чаша» (Коч., II, 1956, 321); На капусті після збирання врожаю провадяться розкопки грунту для встановлення чисельності капустяної совки, капустяної мухи, капустянки та інших шкідників (Шкідн. і хвор. рослин, 1956, 87).
2. тільки мн. Роботи, спрямовані на пошуки і добування чого-небудь захованого під землею, снігом, руїнами і т. ін. Під руїнами [Мессіпи] і досі поховано 40 000 людей. Ідуть розкопки (Коцюб., III, 1956, 354); // архл. Знімання шарів землі з метою добування, розкриття пам’яток старовини. Він розпитував про нові археологічні розкопки, про стоянки первісної людини, про сліди скіфів і запорожців (Баш, На землі.., 1957, 24); — Я знаю, котрий з них шпигун — от побачиш, це сам професор або отой другий, що розкопки провадить… (Збан., Мор. чайка, 1959, 42); // Місце, де ведуться або велися такі роботи. Завідуючий заповідником зараз у від’їзді — на археологічних розкопках десь під Мелітополем (Чаб., Катюша, 1960, 246); Гайнули вони грузовиком аж до Севастополя, побували на розкопках Херсонеса (Гончар, Тронка, 1963, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 708.