РОЗКОРЧО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що розкорчо́вування. За почином комсомольських бригад.. почалося змагання за якнайшвидшу розкорчовку тайги (Знання.., 10, 1967, 5); // Місце, яке розкорчовують. Падали в кущі осколки, і свіжі вирви на диво були схожі на дбайливу розкорчовку, над якою підіймається весінній димок (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 751).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 709.