РОЗКОСИ́ЧЕНИЙ, а, е. Прикрашений, убраний квітами, стрічками і т. ін. (перев. про волосся). *Образно. Вони йшли поміж чагарями, обминали заболочені влоговини, на яких лепеха стояла з розкосиченими стеблами (Гуц., З горіха.., 1967, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 709.