РОЗКО́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.
1. Переставати кохати кого-небудь. — Хлопчик ще ти, — говорить Микола Іванович. — Я прожив у два з половиною рази більше за тебе і бачив разів у десять більше. І закохувався, і розкохувався більше разів, ніж ти (Собко, Любов, 1935, 57).
2. заст. Те саме, що зако́хуватися. Бідахи [паничі] розкохались, аж зовсім подуріли, з лиця спали.. Чи так вона [панночка] всім до душі прийшла, чи не було їм тоді чого іншого розважитись (Вовчок, І, 1955, 108).
3. Споживаючи багато їжі, ставати огрядним, жирнішим; // Буйно розростатися за сприятливих природних умов (про рослинність). Луг був давній і старий.. На його величезному квадраті, обрамленому з чотирьох боків лозняками, розкохувалися зелені, густі та запашні трави (Тют., Вир, 1964, 229); В просвіті хмар засвітилося рідке сонячне проміння,.. запалило вкриту багрянцем пожовклого листя грушу-одиначку, що розкохалася за клунею комірника (Логв., Літа.., 1960, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 710.