РОЗКРА́ЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до розкра́ювати. Воно [небо] майже не відбивається у воді, розкраюваній ударами весел (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 712.