РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., перех.
1. Розмотуючи, розправляти, розгортати що-небудь згорнуте, змотане, скручене. Андрій Іванов розв’язав поворозки і почав розкручувати полотнище прапора (Смолич, Мир.., 1958, 55); Сидів [Духнович] під кущем. Мав при собі шинелю в скатці, але не догадавсь її розкрутити (Гончар, Людина.., 1960, 98); Випросили [матроси] у Бутакова кілька метрів світлого манільського тросу, розкрутили його й сплели сіті (Тулуб, В степу.., 1964, 287); // Розмотуючи, розв’язуючи, відкривати що-небудь. Він підійшов до лежанки, дістав.. свій чорний кисет, розкрутив його (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 16); // перен., розм. Розкривати, розпускати (бруньки, пелюстки і т. ін.). Усякі квітки розкручували свої пуп’яночки, розгортували листочки, свіжі, гарні (Н.-Лев., І, 1956, 68).
2. розм. Звільняти кого-небудь від мотузків, ланцюгів і т. ін.; розв’язувати. От ніби кінь десь зупинивсь; от ніби його [Остапа] розкрутили й розв’язали (Вовчок, І, 1955, 334); Витягнув [Матій] мене з-під лави, розкрутив ланцюг (Фр., II, 1950, 20).
3. Відгвинчувати, відкручувати. Іванко узяв з рук царя палицю, розкрутив гвинт (Калин, Закарп. казки, 1955, 14).
4. Поступово починати дедалі швидше крутити, обертати що-небудь. На передку, розкручуючи над головою гарапник, міцно вчепившись у віжки, стояв Карпо Варчук (Стельмах, II, 1962, 391); Стирчить [вітряк] серед відкритого степу піднятим угору недоламаним крилом, марно ждучи вітрів, які б його розкрутили (Гончар, II, 1959, 218).
5. перен., розм. Розпочинати якусь справу, розвивати якусь діяльність і т. ін. За столом.. сидить Терентій. Певно, перебирає розписки людські. Він, Дорохтей, усі борги тримав у голові, а Терентій розкрутив таке колесо, що ніяка пам’ять усього не втримає (Стельмах, І, 1962, 317).
6. перен., розм. Чинити, діяти інакше, ніж хтось, на свій лад у якійсь справі, перев. всупереч кому-небудь. Я кручу по-своєму, а вона розкручує по-своєму (Н.-Лев., III, 1956, 252); Броня подумала: «Ага! Ти хочеш говорити зо Славком на самоті. Але що ти сьогодні закрутиш, те я завтра розкручу» (Март., Тв., 1954, 452).
7. тільки док., діал. Заробити. Я розкрутив троха грошей (Фр., II, 1950, 39); Пішов [робітник] на зарібок у Борислав розкрутити який крейцар, тим часом біда допиталася (Ков., Тв., 1958, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 717.