РОЗКУДО́ВЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Те саме, що розкуйо́вдитися. Січе [кропиву] дівчина, а коси розмотались..; поправила і знов січе, а волосся знов розкудовчилось (Свидн., Люборацькі, 1955, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 718.