РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКУЙО́ВДИТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. Ставати безладно розтріпаним, розпатланим (про волосся). Ніхто не впізнавав його — не було вже дисциплінованого, прилизаного й надушеного чиновника. Сам собою розкуйовдився чуб, розстебнувся мундир (Вас., І, 1959, 317); Чорний оселедець Мамая від щирої роботи розкуйовдився, став сливе сторч (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 330).
2. тільки недок. Пас. до розкуйо́вджувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 719.