РОЗКУРКУ́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. розкурку́лювати. Литка, почувши про розкуркулювання, поспішав спродатися (Епік, Тв., 1958, 61); Бідняки й середняки складали й обговорювали на загальних зборах списки господарств, що підлягали розкуркулюванню (Іст. УРСР, II, 1957, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 720.