РОЗКУЧЕРЯ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розкучеря́вляться; док. Розростися, розвитися або розвіятися кучерями. Розкучерявилось волосся; // Стати дуже кучерявим; покритися кучерями. *Образно. На обрії димами розкучерявивсь рідний Сталінград… (Гонч., Вибр., 1959, 249); // перен. Густо розростися буйним, розкішним листям (про дерева, кущі). Розкучерявилася зелень.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 721.