Слово "розкучманий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


РОЗКУ́ЧМАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розку́чмати.

2. у знач. прикм. Те саме, що розкуйо́вджений 2. Хлопець стріпнув розкучманою «полькою», підвів голову (Мушк., Чорний хліб, 1960, 124); Не повернувся [Сивоок] до князя. Наставляв і далі на нього свою розкучману.. голову (Загреб., Диво, 1968, 672).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 721.