РОЗЛИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗЛИ́ТИСЯ, розіллє́ться і рідко РОЗІЛЛЯ́ТИСЯ, розіллє́ться, іноді розілля́ється, док.
1. Проливатися, литися на що-небудь; розхлюпуватися, розбризкуватися. Десь в сінях щохвилини гримали двері, кричали кури і розливалась вода (Коцюб., II, 1955, 357); Глечик упав, розбився, і мед розлився по долівці (Григ., Вибр., 1959, 151); Іванко став, і коли мізинцем ударив у бочку, обручі порвалися й пиво розіллялося по землі (Казки Буковини.., 1968, 171); *У порівн. В повітрі дощ, і гречка пахне тепло, Немов розлився бурштиновий мед (Рильський, II, 1946, 5).
◊ Розлива́ється (розлила́ся, розілля́лася) кров (кро́вця) чия — те саме, що Пролива́ється (пролила́ся, пролля́лася) кров (див. пролива́тися). — Легко Андрію миритися, бо не його кровця розлилася, не його брата загнав у землю Бодор… (Томч., Жменяки, 1964, 159); Розлило́сь мо́ре кро́ві — загинуло багато людей. Місяцю мій ясний!.. Страшно тобі буде, хоч ти й бачив Рось, І Альту, І Сену, і там розлилось, Не знать за що, крові широкеє море (Шевч., І, 1963, 107).
2. спец. Мати здатність литися, заповнювати ливарні форми. Якщо метал недосить нагріти, він не розіллється і застигне в ковші (Наука.., 1, 1957, 9).
3. Розтікаючись, покривати, затоплювати який-небудь простір, поверхню чогось. Прудко біжить та річка.. до самої луки зеленої,— по луці вже тихо і широко розливається (Вовчок, І, 1955, 180); Коли палаюча нафта розливається по морю, звичайні рятувальні шлюпки та катери стають здобиччю вогню (Веч. Київ, 6.II 1970, 4); Над лугом чайка в’ється, По лузі розлилась прозорая вода… (Рильський, І, 1960, 158); // Виходити з берегів під час повені (про водоймище). Урал вже от-от мав розлитися по заплавних луках і по зарічних гаях (Тулуб, В степу.., 1964, 486); Несподівано розіллявся Сан і зніс дерев’яний місток, що нашвидку змайстрували наші сапери (Вас., Незібр. тв., 1941, 217); // Охоплювати великий простір (про водоймище). Блискучий лиман розливавсь вшир на вісім верстов, мов розтоплене скло (Н.-Лев., II, 1956, 219); Вдалині засинів Лиман, за Лиманом розливалося Чорне море (Рильський, III, 1956, 45).
4. перен. Поширюватися, розноситися в різних напрямках у навколишньому просторі, в певних межах. Круго́м косарів розливаються трав’яні пахощі (Барв., Опов.., 1902, 146); В хаті, яка обернута була вікнами на південь, уже розливалися сині присмерки (Коз., Нові Потоки, 1948, 55); Мелашка заспівала пісні. Пішов гул по лісі і розлився по долині срібною луною (Н.-Лев., II, 1956, 309); Срібними струмками звуків розлилася дорога серцю фронтовиків мелодія (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 37); // Охоплювати дедалі ширший простір, захоплювати більшу кількість людей і т. ін. Було тепло, весна розливалася навкруги, ліси туманіли понад Пслом, вбираючись у першу зелень (Гончар, II, 1959, 226); Великою хвилею піднялось і широко розлилось по всій країні всенародне соціалістичне змагання (Ком. Укр., 4, 1960, 5).
5. перен. Широко розстилатися, розкидатися на якому-небудь просторі, займати собою якийсь простір. Степ їхній навіть після чорної бурі яскраво зацвітає щовесни дикими тюльпанами, розливається аж за обрій океаном краси… (Гончар, Тронка, 1963, 96); Білими ставками купчилось роман-зілля і розливалось блакитне море дикої конюшини аж ген-ген до лісу (Мур., Бук. повість, 1959, 289); // Розходитися, розпливатися по поверхні чого-небудь. Рум’янець, ледве примітний, розливався по щоках (Н.-Лев., II, 1956, 29); На обличчі його розлився якийсь мерзлякуватий синій відтінок (Вол., Озеро.., 1959, 94); Усмішка щастя розіллялась по обличчю в старої (Коцюб., І, 1955, 88); // Ставати відчутнішим (про якісь раптові відчуття, почуття). Несподівано Андрій поглядом зустрівся з її здивованими очима, від чого у всьому тілі розлилося щось гаряче (Чорн., Красиві люди, 1961, 42); І щастя тихе і ясне по всій істоті Неждано розлилось, як сяєво огнів (Рильський, І, 1960, 151).
6. перев. у сполуч. із сл. сльози, перен,, розм. Гірко, невтішно плакати. Йому.. байдуже, що молода його розливається слізьми над іншим та взиває серденьком (П. Куліш, Вибр., 1969, 108); Перетиснувся [Сава] крізь товпу перед хатою і опинився коло мертвого брата. Кинувшися на нього, ридав і розливався (Коб., II, 1946, 191); Олеся любими словами, ласкою й угамує його, що було обійме її й діток, до себе пригорне та й розіллється сльозами (Вовчок, Вибр., 1937, 15).
7. чим і без додатка, перен., розм. Утворювати гармонійні, переливчасті звуки. Вона повела за руку Казанцева в гущавину з верб та вишень, де на заході сонця розливались піснями соловейки (Н.-Лев., III, 1956, 157); Ох же й ладно, ох же й дзвінко Розливається гармонь (Бичко, Сійся.., 1959, 277); Я морем співів розіллюся І в кожну пісню увіллю Весь жар, всю кров мою (Олесь, Вибр., 1958, 193).
8. перен., розм. Говорити про що-небудь довго і з запалом. Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула своє довге волосся, що падало їй на очі, і вся розлилася в жалібних словах (Довж., І, 1958, 245).
Розлива́тися солове́йком (солов’є́м) — довго і пишномовно висловлюватися, говорити про що-небудь. Факти — уперта річ, говорить англійське прислів’я. Це прислів’я особливо часто згадується, коли бачиш, як який-небудь письменник соловейком розливається в питанні про велич «принципу національності» в його різних значеннях і співвідношеннях.. (Ленін, 30, 1972, 329); З полегшенням перейшов він [промовець] до козацьких справ. Тут можна розливатися соловейком, не накликаючи нічийного гніву (Тулуб, Людолови, І, 1957, 29).
9. тільки недок. Пас. до розлива́ти 2. Сталь, зварена в сталеплавильному цеху, розливається в злитки вагою 4 — 8 тонн і після затвердіння подається в цех (Наука.., 7, 1955, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 725.