РОЗЛО́ГО. Присл. до розло́гий. Розлого послалась Барвінкова Стінка, Колись запорозьке село (Щог., Поезії, 1958, 278); Ой барвіночку хрещатий, Де ти зріс розлого (Забашта, Квіт.., 1960, 99); Скрипка свій веде смичок Розлого та поволеньки (Мал., Звенигора, 1959, 239); Тече ріка, шумить ріка Велично і розлого (Рильський, III, 1961, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 729.