РОЗЛОЖИ́ТИСЯ, ложу́ся, ло́жишся, док., розм., рідко.
1. Те саме, що розкла́стися. Вона з хвилини на хвилину все більше та більше червоніла, здається, вино, розложившись по жилах, пішло поза тонкою шкурочкою і звідти виглядало.. рум’янцем (Мирний, III, 1954, 279).
2. Те саме, що розташува́тися 1. Максим Беркут велів товариству на хвилю розложитися і спочити (Фр., VI, 1951, 12); Приїхала я в Сан-Ремо, та вже не могла зараз написати, бо не випав час: поки розложилась, повечеряла.., то вже й спати схотілося з дороги (Л. Укр., V, 1956, 418); Заліз [Данило] у траву і розложився до доброго сну (Стеф., І, 1949, 123).
3. Те саме, що розки́нутися2 2. Село розложилось у долині (Мур., Бук. повість, 1959, 7); Стала [Маруся] над якимось урвищем. Широкою безмежною панорамою розложився перед нею простір (Хотк., II, 1966, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 729.