РОЗЛО́М, у, ч.
1. Дія за знач. розломи́ти, розло́млювати і розломи́тися, розло́млюватися. Відважна четвірка вчених станції «Північний полюс-1» розпочала наполегливу кропітку.. роботу. Вони продовжували її .. при неодноразових розломах крижини (Рад. Укр., 22.V 1962, 4).
2. Місце, по якому розломилося що-небудь. Коли горн був уже готовий, чотири помічники і Рубін п’ятий взяли крюк і поклали розломом у жар (Сенч., Опов., 1959, 21); Аналіз умов залягання нафти в різних нафтогазоносних районах показав тісний зв’язок нафтоносності з розломами, які глибоко проникають вглиб земної кори (Наука.., 10, 1964, 41).
3. перен., рідко. Внутрішній розлад, порушення єдності, цільності (у свідомості людини, в певному середовищі і т. ін.); // Розходження в поглядах, думках. Образ Тані типовий для кращих вихідців із старої .. інтелігенції. Саме роки першої п’ятирічки були часом різкого розлому в цьому середовищі (Іст. укр. літ., II, 1956, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 729.