РОЗЛО́МЛЮВАТИ, люю, люєш, недок., РОЗЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. розло́млять; док., перех. Те саме, що розла́мувати. Влаштувавшись на ночівлю, вони відкрили сундук, розломили навпіл смажену курку і стали їсти її з великим апетитом (Тют., Вир, 1964, 54); [Xрапко:] Очі темнота застилає … не бачу, де й писати.. Зовсім мене розломило, розтрощило. Ох! (Мирний, V, 1955, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 729.