РОЗЛЮТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати дуже лютим; розлютитися. Коли старий Ничипір погнав татарку робити у полі, вона [Палажка] розлютіла (Тулуб, Людолови, II, 1957, 404).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 731.