РОЗЛІ́ЗЛО, рідко. Присл. до розлі́злий 2. [Товкач:] Ну, говоріть, куме Семку!.. [Загонистий (жестикулюючи, розлізло):] Я держав Вовкових дві пари волів (Фр., IX, 1952, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 727.